Дрібні краплини розтинають простір,
броню мою пробили вщент - зносить.
Від цього пекла всихається тіло,
життя покрилось плямами - гниє.

Змиває погляд вічний смуток,
в собі ховаю майбуття,
лиш птахом вільним я у снах
та мертвим псом прокидаюсь я.

ти не бійся сліз, поки жива душа.
святим вогнем горять, вкриті звіром, рани.

твій вітер обдуває тіло, морозить душу.

Все швидше відчай розкладає дні,
вони гниють у чужій свободі,
я лишився ніг у цьому болоті.
та серце моє угорі:
на нічному полотні - зірки,
дивлюся, наче ти, як мрія
гасне у небесній днині.

я - пекло, я - рай, я - відчай.
ти - пекло, ти - рай, ти - світло.