Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Ти не лякайся, що нiженьки босi
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках вiднесу.

Небо незмiряне, всипане зорями, - 
Що то за божа краса!
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.