Вступ: 
Приспів 1:
У тобі так багато сторін.
Я просто не розумію,
я просто хочу спитати тебе:
чому ти настільки красива!
Чому в мене ціла купа дивних речей,
яких я не розумію,
яких я не відкриваю тобі,
бо це все може вбити,
тебе це може вбити.

Програш 1: 
Трошки більше, ніж навхрест,
зав'язались вузлики, *
і не розірвати, і не розв'язати.
Доторкнутись до зіниць...
Я навік в тобі застиг...
Все це так спонтанно
і чомусь банально...
Знати, думати, себе побачити зі сторони,
можливо, все в житті можливо.

Приспів 1.

Програш 2: 
З двадцять другої весни
я закину свої принципи;
це буває рідко, але так помітно...
Друзі всі здуріли мов,
всіх понесло на любов,
і ніхто не вправі,
тут вже ніхто не в праві **
стримати чи зупинити - це ж нормально.
Треба бути нам... якось жити нам... ***

Приспів 2:
У тобі так багато сторін.
Я просто не розумію,
я просто хочу спитати тебе:
чому ти настільки красива!
Чому в мене ціла купа дивних речей,
яких я не розумію;
я просто не відкриваюсь тобі,
бо це все може вбити,
тебе це може вбити.

...тебе це може вбити.
...тебе це може вбити.
...тебе це може вбити.

Програш 3: