Буде нам з тобою що згадати
 Після довгих збавлених ночей.
 Вивчив я далекий звук гарматний
 І тривожний блиск твоїх очей.

 Твої очі – квіти темно-сині
 На узбіччі радісних доріг.
 Чи зустрінемось з тобою знову
 На своїх дорогах бойових?

 Будуть стрільна розриватись глухо
 І дрижати в вибухах земля.
 Вийдеш ти в ту сторону – послухай
 Де в багряних полум’ях поля.

 І почуєш грізну борню волі,
 І вкриється кров’ю битий шлях.
 Будуть хлопці йти суворочолі
 В сіруватих, наче ніч, рядах.

 І пройдуть вони безмежним краєм
 Крізь руїни сіл, дерев і трав.
 І напевно ти тоді згадаєш,
 Хто любов і мужність поєднав.