Сіла птаха, білокрила, на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.

Покохала, зачарована струною.
Заблукала та мелодія в гаю.
В гай зелений, журавлиною весною
Я понесла своє серце скрипалю.

Шла до нього, наче місячна царівна,
Шла до нього, як до березня весна,
І не знала, що ця музика чарівна,
Не для мене, а для іншої луна.

Сіла птаха, білокрила, на тополю,
Сіло сонце понад вечір за поля.
Покохала, покохала я до болю
Молодого, молодого скрипаля.______________________________________________________________________________________________________________Села птица белокрылая  под вечер,
Село солнце да затеплилась  свеча,
А до боли полюбила я сердечной
Молодого-молодого скрипача.  

И под   звуки  скрипки  нежно-колдовские
Забрела я в молодой весенний лес.
Все  деревья были мне тогда  родные,
Скрипка сердце поднимала до небес.

Мне казалось, скрипачу я - что царевна,
Мне казалось,  с ним не кончится весна,
Оказалось, есть на свете мне замена,
Не для смеха, я для эха рождена.

Села птица белокрылая  под вечер,
Село солнце да затеплилась  свеча,
А до боли полюбила я сердечной
Молодого-молодого скрипача.