Я хотел бы на месте разбойника быть 

Я хотел бы на месте разбойника быть пригвожденным, 
На кресте одесную Иисуса Христа… 
И в минуты страданья и страшные смерти мученья 
Я б до боли родные слова прокричал: 

"Мой любимый Господь, 
Иисус, мой Страдалец невинный, 
Ты – святой, ну а я – 
Такой грешный, ничтожный Твой раб! 
Не хочу я на этой земле 
Без Тебя наслажденья! 
В Своем Царстве, о Боже, 
Прошу помяни Ты меня… 

Ты ходил по земле, той, что руки Твои сотворили… 
И людей всех учил… Только я в этот час согрешал… 
А теперь нас с Тобой одинаково приговорили… 
Правда, я – заслужил… Ну а Ты? Ты за что пострадал?" 
Я смотрю на Христа… Из под венка кровь святая стекает…
Я бы вытер ее, только руки прибиты мои… 
Ну а сердце уже страшный холод смертельный сжимает… 
Как хотелось бы мне в то мгновение все изменить! 

Если б жизнь возвратить мне 
И снова начать все сначала! 
Я б уже не грешил, 
Я б у ног Иисуса стоял. 
Да уж поздно теперь… 
Для меня пришло время расплаты… 
Я бессилен уже 
И вот-вот смерть ко мне подойдет… 

Что же это я вижу? Христос взор ко мне направляет. 
Его ласковый взгляд снова душу пронзил мне насквозь. 
И я слышу слова, что Христос произнес, умирая: 
"Говорю тебе, ныне ты будешь со Мною в раю!" 

Я не верю ушам! 
Но глаза Иисуса так милы… 
И слова – как бальзам 
И надежда они для меня! 
Они в сердце мое 
Вдруг вселили бодрость и силу! 
Как я счастлив теперь 
Ведь Спаситель мне жизнь подарил! 

______________________________________________ 

Я хотів би на місці розбійника бути розп`ятим, 
Що висів на хресті праворуч від Ісуса Христа. 
І в хвилини тяжкі, перед тим, як ч муках вмирати, 
Я б знайомі до болю слова прокричав: 

О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний, 
Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб. 
Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину, 
А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав. 

Ти ходив по землі, яку руки Твої сотворили, 
Вчив людей доброті, ну а я у цей час согрішав. 
А тепер нас обох одинаково нагородили, 
Тільки я заслужив, ну а Ти, чому Ти постраждав? 

О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний, 
Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб. 
Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину, 
А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав. 

Я дивлюсь на Христа, з-під вінця кров струмочком стікає, 
Я би витер її, але руки прибиті мої, 
І до серця мого холод смерті страшний підступає, 
Ну а я ще борги, я борги не вернув ще свої. 

Як би можна життя було своє спочатку почати, 
Я б вже більш не грішив, я б у ніг Ісуса сидів, 
Та вже пізно мені час заслужену кару прийняти, 
І вже скоро солдати коліна зламають мені. 

Але що це я чую Христос щось мені промовляє, 
Його погляд ласкавий враз душу пронизив мою. 
І до серця мого такі дивні слова долітають: 
Кажу нині тобі ти ще будеш зі мною в раю. 

Я не вірю словам, але очі Христа такі милі, 
Ті слова мов бальзам, мов остання надія моя. 
Вони в тіло моє раптом влили бадьорість і силу 
Я щасливий тепер, і спокійно вмиратиму я. 2р.