Залишу напевно минуле без жалю, крок собі назустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: "Як бути? Що далі? Де той що люблю?"
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть...

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що люблю.

Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: "Кохання – омана? Чом за ним тужу?"
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву...

Приспів

Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
І туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
Сум як попіл розвію
Все зроблю щоб ти бачив, що люблю...