Порівняно із життям!
В якому всім все одно,
із тим що зветься...
Із тим що зветься…!
Земля!!

Наближається цунамі, нам нікуди тікати.
Не дочекаєшся поради, бігти чи стояти?
Як би надихатись повітря, зробити чого не встиг.
Де моя дитяча мрія, де моє життя, де мій світ?

Та світло не згасне, трава не зів’яне -
усе залишиться з нами!
І знову розквітне, коли нас не стане -
яскравими кольорами…

Земля!
Втомилася від покидьків.
І поховає назавжди
під кілометри води.

Нема куди, нема куди…

Наближається цунамі, нам нікуди тікати.
Не дочекаєшся поради, бігти чи стояти?
Як би надихатись повітря, зробити чого не встиг.
Де моя дитяча мрія, де моє життя, де мій світ?

Та світло не згасне, трава не зів’яне -
усе залишиться з нами!
І знову розквітне, коли нас не стане -
яскравими кольорами…
Земля!!

Я уже втомилася.
Земля,
уже втомилася,
від недуги,
що носить назву:
"Люди",
"люди"!

Та світло не згасне, трава не зів’яне -
усе залишиться з нами!
І знову розквітне, коли нас не стане -
яскравими кольорами…