Історія одного кохання
Про великі мрії, бажання, сподівання.
Все було насправді, а не уві сні,
А зараз, послухайте самі.

Теплий, весняний, сонячний день,
Співає душа і безліч ідей.
Я стою, на тебе чекаю,
Любов моє серце переповняє.

Ти скоро вже прийдеш, ти ж обіцяла,
Нещодавно дзвонила, в трубку цілувала,
Обіймала, казала, що сильно кохала,
Щастя та радість мені дарувала.

Всі думки про тебе і блакитне небо
Над головою, неначе все як треба.
Яскраве сонце сліпить очі, 
Похожий день, настрій хороший.

Троянди в руці, звичайно, вони тобі,
Довго вибирав, наспівував пісні.
Ти моя мрія, найбільше моє бажання,
Ти моя перша, єдина, і остання.

Загадую дні, які провели з тобою,
Вони були наповнені любов’ю.
Тримав за руку, все було як в казці,
Ти посміхалась, а може була в масці?

Дивлюсь годинник, спогади тьмяніють,
Якийсь неспокій увірвався в мрії.
Стрілка біжить, чомусь так поспішає,
Та все одно, тебе я дочекаюсь.

Час проходить, тебе чомусь немає,
Твій телефон мені не відповідає.
А говорила, що їдеш, поспієш,
Що скоро будеш і зустрічі чекаєш.

Не знаю, що сталось, не знаю, що робити,
Почався дощ, намокли мої квіти,
Темніє небо, несамовитий вітер,
Сум, холод, нема чому радіти.

Пелюстки троянд по асфальту,
Промок до нитки і замерзли пальці.
Твій номер бачу, набираю – 
Абонент не відповідає.

Маю надію, що зараз тебе зустріну,
Одну єдину, кохану, милу…
Так я чекаю, я просто вірю,
Що обійму, поцілую зігрію.

Сотні людей, тебе між них немає,
Невже надія моя помирає?
Чому все так, і що це означає?
Затихло все і вітер затихає.

Тебе немає, тебе більше не буде,
Я вже не вірю, бо брешуть усі люди.
Кидаю квіти, тобі вони не треба,
І пелюстки летять кудись у небо.

А я іду, і в серці там тривога,
Твоє обличчя бачу я за рогом.
Ти не одна, тебе хтось обіймає,
Рветься душа, від болю помираю.

Невже брехала, невже таке можливо?
Я просто вірив тобі, чекав на диво,
Я так кохав, кохав тебе єдину,
А ти мені, немов ножа у спину.

Іду назад, куди зараз, не знаю.
І по калюжах, немов кров’ю стікаю.
Ні це не сльози – це дощ,просто вода,
Ні це не біль – це правда мого життя.

Все буде добре і я колись забуду,
А тобі щастя бажаю завжди й усюди!
Забуду біль, забуду ці страждання,
Більше не вірю, не вірю я в кохання…