Сонце

За високі гори сонце відлітало,
Билося крильцями у небесну даль.
Я ж його так довго, довго проводжала
Мабудь сердце знало, що прейде печаль.

Мамо, деж те сонце
Щоб спалило біль мій,
Щоб зігріло душу
Навідь у пітьмах.
Я без того соньця
Вже не буду вільна,
Вже не буду вільна,
Як прийде зима.

Вітер в моїх думах, ніч у кожнім слові,
А біля віконьця не згаса свіча.
Може й не буває вічної любові,
Та я ж бачу сонце, у його очах?

Мамо, деж те сонце
Щоб спалило біль мій,
Щоб зігріло душу
Навідь у пітьмах.
Я без того соньця
Вже не буду вільна,
Вже не буду вільна,
Як прийде зима.

Мамо, деж те сонце
Щоб спалило біль мій,
Щоб зігріло душу
Навідь у пітьмах.
Я без того соньця
Вже не буду вільна,
Вже не буду вільна,
Як прийде зима.