Свій день сьомий залиш 
на сьомому небі
Хтось теж колись любив 
до смерті, як лебідь.
Ніхто не прийде до тебе ні вдень, ні вночі, я знаю

Доки не впадуть (сльози)
на землю впадуть (твої)
І не проростуть з них троянди, 
не проростуть

За біль обійм чужих, 
що мав помічати
За лід терпкий тих слів, 
за все своя плата.
Ніхто не прийде до тебе ні вдень, ні вночі, я знаю

Доки не впадуть (сльози)
на землю впадуть (твої)
І не проростуть з них троянди, 
не проростуть