Туфли "Аладдин", кожаный пиджак,
Еду я на буси - я крутой чувак.
На руке печать, на шее цепура -
За это меня уважает городская братва.

Все пацаны знакомые - компания блатная,
Торгуют на базаре - мы рэкет-ганстера! Ганстера!
Мы рэкет-ганстера! Ганстера!
Мы рэкет-ганстера! Ганстера!

Однажды в город на Пруте
Приехали бандиты - они имели целью
Пробить все расклады, чтобы под себя все пидмьяты
И одеяло общакову в свою сторону передвигать.

Настроены серьезно те пацаны были:
Говорили, что любого пор в на катраны.
Все они одетый в костюмы "адидас",
В карманах пистолеты, мобилки напоказ.

Поэтому я говорил тебе - то рэкет-ганстера! Ганстера!
То рэкет-ганстера! Ганстера!
Поэтому я говорил тебе - то рэкет-ганстера! Ганстера!

Жизнь самые напряги, я еду по делам
Некоторое мудак на джипе передо мнию встряг.
Ему я посигналил - он палец показал,
И тем неуклюжим жестом жизнь себе зпсував. (Вав-вау)

Я бил его в грудь и видел то лицо,
Что мне кричало, что пацанов позовет.
А я спросил трижды: "Чи фачи, человек!" *
"Чи фачи, человек?"

Осеннее солнце сияет, падает пожелтевший лист,
В лекарственных журналах только фото сохранились.
Ведь даже не догадывались четыре тех орла,
Какая мощная сила в словах этих была.

Когда спрашивал тот трижды: "ли фачи, человек?"
То этим он остальные банды психически покалечил.
Им стало понятно, что здесь не курорт:
Путевку си кончила - пора в аэропорт.

"Чи фачи, человек!" Пора в аэропорт!
"Чи фачи, человек!" Пора в аэропорт! Аэропорт!
"Чи фачи, человек?" Пора в аэропорт!
"Чи фачи, человек!" Пора в аэропорт! Аэропорт!

Туфлі "аладіни", шкіряний піджак,
Їду я на бусі – я крутий чувак.
На руці печатка, на шиї цепура –
За це мене шанує городська братва.

Всі пацани знайомі – компанія блатна,
Торгуєм на базарі – ми рекет-ганстєра! Ганстєра!
Ми рекет-ганстєра! Ганстєра!
Ми рекет-ганстєра! Ганстєра!

Одного разу в місто на Пруті
Приїхали бандіти – вони мали на меті
Пробити всі розклади, щоб під себе все підм’яти
І ковдру общакову в свій бік пересувати.

Настроєні серйозно ті пацани були:
Казали, що любого пірвуть на катрани.
Усі вони одіті в костюми "адідас",
В кишенях пістолети, мобілки напоказ.

Тож я казав тобі – то рекет-ганстєра! Ганстєра!
То рекет-ганстєра! Ганстєра!
Тож я казав тобі – то рекет-ганстєра! Ганстєра!

Життя самі напряги, я їду по ділах
Якийсь мудак на джипі переді мнію встряг.
Йому я посигналив – він палець показав,
І тим незграбним жестом життя собі зпсував. (вав-вау)

Я бив його у груди і бачив те обличчя,
Яке мені кричало, що пацанів покличе.
А я питався тричі: "Чі фачі, чоловіче?!" *
"Чі фачі, чоловіче?!"

Осіннє сонце сяє, паде пожовклий лист,
У лікарських журналах лиш фото збереглись.
Бо навіть не здогадувались чотири тих орла,
Яка потужна сила в словах отих була.

Коли питав той тричі: "Чи фачі, чоловіче?"
То цим він решту банди психічно покалічив.
Їм стало зрозуміло, що тут є не курорт:
Путьовка си скінчила – пора в аеропорт.

"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт!
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! Аеропорт!
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт!
"Чі фачі, чоловіче?!" Пора в аеропорт! Аеропорт!