Моя любов блукає сама,
Мов кішка по дахах серед ночі.
Ні стін, ні ґрат для неї нема,
Одна на цілий світ. 

Нечутно зазирну у вікно,
Де тінь твоя гуляє по стелі.
Я знаю її обрис, як свій,
Та не насмілюсь ввійти.

Невже це я... 
Моя любов божевільна
Летить на полум'я вночі
І спалює крила,
Щоб чути голос твій
В цю мить і назавжди.
О, моя любов згорає в вогні...

Не хочу пам’ятати про глузд,
В кайдани він заковує душу.
Мовчу, та бачиш ти і без слів,
Навіщо я прийшла.

Можливо, краще б вирвати цю
Іскрину божевілля із себе,
Та без тебе був би сірим мій світ.
Я твоя навік.

Я благаю тихо:
"Руку простягни!
І хоча б надію
Дай мені!"