Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
 Вип’єте – холодного вина.
 Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
 Так, життя – прекрасне, а вона...

 А вона, а вона сидітиме сумна,
 Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
 Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
 Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

 Так у світі повелося, я люблю її волосся,
 Я люблю її тонкі вуста.
 Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
 По русифікованих містах.

 Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
 Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
 Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
 Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

 Так у світі повелося, я люблю її волосся,
 Я люблю її тонкі вуста.
 Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
 По русифікованих містах.

 Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
 Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
 Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
 Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)