Не бути одинаком,
Тобто, не бути самітником,
Тобто, не бути відлюдником
За дзеркальними вікнами.

Тобто, із частиною,
Закінченням, нотами,
Тобто, з такими ж порухами,
І такими ж дотиками.

Тобто, з думками чистими,
Що не тривожать розуму,
Тобто, не бути вільним,
Бо міцно зв'язаний голосом,

По добрій волі закований
Тенетами ніжного шовку.
Крила пришиті старанно,
Похмурому завше вовку.

Їх не жаліючи зовсім,
Тобто, вірно і просто,
Відлюдько з душею янгола,
Віддав, залишившись "босим".

Тобто, двійко схожих
Розчинились в повітрі киснем,
Тобто, єдиний дух,
Що з серцем блукає чистим.

Не розтріпати галасом,
Немає міцніше погляду,
Тобто, відлюдники разом
Створюють теми подиву.

Тобто, забравши все,
Від них не вкрадеш нічого,
Міцний союз неволі,
Що крім них -- ні для кого.

І при похмурому світлі,
В тумані ще сонних днів,
Кожен знайде свої крила,
Аби лиш міцніш захотів.
Андрій Ензельт
"Твої крила"