І знову сірі будні, темні кольори,
Знову безкінечні роздуми до пізньої пори,
Сторінками минулого і вперед безкорисно,
Почав ніби жити та розумію - пізно.

Час мчався назад не повернути,
Те тяжке минуле ніколи не забути,
Все ніяк не можу знайти собі місця,
Страх, буденність, порожні вулиці міста.

Емоції, відчай, одні і ті ж обличчя,
Конфлікт, примирення, і знову протиріччя,
Падіння...чорне і біле,
Одне привабливе, інше здається не милим.