усі можливі історії всесвіту 
починаються з тебе 
бо ти і є його незмінним початком 
ти колекціонуєш і збираєш їх 
як обгортки від солодощів 

річка витікає із горла 
сонце сходить під вікнами 
весна зустрічає тебе хтиво і радісно 
я бачу вкотре твої контури і ти завжди 
не така як раніше 
гаряча як африка 
загадкова як індія 

сонце не камінь 
вічність не щастя 
я забираю тебе на папір 
щоб ти була на поверхні у слові моїм 

вкривайся теплом по самі вуха 
бо ніч може бути підступною 
або гіркою відсутністю половини тебе 
торкайся моєї тіні 
гортай сторінки нового дня 
не змикай своїх очей ні на мить 
бо майбутнє заборонено манить і 
мабуть ти заварюєш собі чай і слухаєш радіо 

ми заходили у цю тягучу і застиглу ніч 
беззвучно й беззахисно 
як війська за мить до зустрічі з ворогом 
ти казала 
а може не треба? 
давай краще повернемося 
я мовчав і тримався за руки твої 
як за спасіння усьго живого і сущого 

бриніло усе до чого ми притулялися 
твій голос це обрій нашої неокриленості 
ти це я 
ти відкриття неосяжного простору 

ми все глибше пірнали у пустку пустот  
шукаючи місце де можна було б вкотре 
втопитись у тілах одне одного 
але неодмінно вижити 
бо кінця як такого не існує 
його ще не придумали