"Лебеді материнства"

Слова: Василь Симоненко
Музика: Анатолій Пашкевич

Мріють крилами з туману лебеді роже-е-еві, 
Сиплють ночі у лимани зорі сургуче-е-еві. 

Заглядає в шибку казка сивими очи-и-има, 
Материнська добра ласка в неї за плечи-и-има. 

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, 
Не пущу тебе колиску синову гойда-а-ати. 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрі-і-ії, 
Опустіться, тихі зорі, синові під ві-і-ії. 

Темряву тривожили криками півні, 
Танцювали лебеді в хаті на стіні, 

Лопотіли крилати і рожевим пір’ям, 
Лоскотали марево золотим сузір’ям. 

Виро-виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, 
Виростуть з тобою ранні приспані тривоги. 

У хмельні смеркання, наче, мавки чорноброві 
Ждатимуть твоєї ніжності, ніжності й любові.

Ма-ма-ма-ма Можеш вибрать друга і по духу брата, 
Та не можна рідну матір, сину, вибирати. 

За тобою завше будуть мандрувати 
Очі материнські і білява хата. 

І якщо впадеш ти, сину, на чужому по-о-олі, 
Прийдуть з України верби і тополі. 

Стануть над тобо-о-ою, листям затріпо-о-очуть, 
Тугою прощання душу залоскочуть. 

Можна все на сві-і-іті вибирати, си-и-ину, 
Вибрати не можна тільки Батьківщину.