Хвилини, години сплітаються в дні,
Вчорашні бажання згорають в вогні.
Забути, чи знати, що десь у мені?
Вчорашнє "навіщо?", вчорашнє"чому?",
А відповідати нема вже кому.
А сльози малюють лиш небо в диму...

Згадай про те, що ми розбили,мов скло,
Згадай про те, що бути вже не могло,
Згадай про те, якщо то справді було
З нами.
Згадай про час, коли я справді жила,
Згадай про час, де були зайві слова,
Згадай,бо я вже не знаю,хто я...

Згадай про рай,
Що більше не вернеться,
Що більше не знайдеться.
Включай "stand-by",
Нічого не змінеться,
Нічого не станеться...

Знайти собі правду в холодних словах,
Та знов обирати-бажання, чи страх?
А потім шукати надію у снах...
Невидимі стіни, незримий полон,
Поламані мрії, німий унісон.
Цей холод ніколи не стане теплом...