Він навчався, як умів, і він відсидів, скільки треба.
Його мучить до сьогодні лиш єдина потреба -
довести всім, що він за крок до неба,
він кращий за всіх, він навіть кращий за себе.

Він має свій гараж і розбирається на крамі,
пізнаваний дітьми, як персонаж у футурамі.
Він з тих, що підіймалися на коксі і трамі.
Потім вивісить фотку в своєму інстаграмі.

Вони всі серйозні люди, в них програми і гранти.
Вчорашні члени банди, нині - вибрані гаранти.
Шовкові банти й золоті імплантанти -
біда, коли країною керують мутанти.

Бабки завжди тебе роблять повноцінним індивідом.
Ти маєш нині все, щоби не чутись інвалідом.
Особиста охорона, персональний freedom.
Але що ти компенсуєш цим потужним болідом?

Давай, Гєш, давай, їбош!
В тебе одного є такий порш!
Десять дач і футбольний м'яч!
Давай, Гєш, давай, хуяч!

Що ти компенсуєш орденами й літаками,
усіма помічниками і знайомими зірками?
Демократія - це вибір між двома мудаками.
Свобода - просто ще один з різновидів реклами.

Тільки всі твої понти - вони не варті і грама.
Це твоя віконна рама і парканів панорама,
Підліткова травма, поморочена карма.
Але що тебе хвилює, крім твого інстаграма?

Давай, Гєш, давай, їбош!
В тебе одного є такий порш!
Десять дач і футбольний м'яч!
Давай, Гєш, давай, хуяч!