Там, де похилились верби над водою,
Там живе русалка, і не зна покою,
Кожну ніч на берег вона випливає,
Гойдається на вербі і пісні співає:

- Це моє прокляття: парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.

Пісню ту почує молодий хлопчина,
Піде він на голос й у воді спочине,
На траву ранкову опустились роси,
А з очей русалки покотились сльози.

- Це моє прокляття: парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.

Зорі вже загасли .Птахи заспівали
Тільки дрібні хвилі на поді розтали
Потонув юначе у воді холодній
Не засне русалка у цей день сьогодні

- Це моє прокляття: парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.