ПЕРША ПОМИЛКА

ніч дбайливо стискає потилицю дня,
коли той, некваплячись, підійшов.
ми з тобою - маленька щаслива сім'я
і нам липне пісок до підошов.

але часто чую твій голос по телефону,
ти ув'язнена у вежі зі скла, я - у бетонній.
і кожна хвилина зустрічі на вагу золота,
коли п'ятниця тиждень потягне на дно,
ми в обіймах зіллємось і з ним разом потонемо.