...Їдеш на колесах, ой,
спішиш, брате, жити і бачиш -
у дзеркалі рай, Святий Миколай
тебе ще не забуває.
Золоті струни, оксамит, труни,
веселу дівчину і сльози спомину.
І люди з очима приймуть до себе,
я буду із ними скакати до неба.

Приспів:
Купальський попіл принесу додому,
А вранці прийде відьма і скаже:
"Віддай мені моє!" Все, що я хочу я маю,
залоскочу, заспіваю і край!
Край мою душу навпіл, все, що мушу, я вспію,
навіть якщо я не доспіваю...

І знову народить земля,
і віддасть цьому місту.
І місто не прийме його за свого,
і це як закон -
місто поведе його на вогонь,
Хоча він і сам міг спалити це місто.
І будуть скакати до рання
голі і п'яні, халі-галі.
А завтра на роботу,
треба ж якось жити далі...