Не жди мене, матусю золота,
Вже не прийду я знов на рідний наш поріг.
Між нами дим і темрява густа,
І спека злих пустель, підступних і німих.
У тім краю, у пастці кам’яній
Нас чатувала смерть, підступна і німа.
Тоді був бій, тяжкий нерівний бій,
І раптом: спалах, біль – і ось, мене нема!

Приспів:

За сум гіркий, за чорні дні
Пробач мені, навік пробач.
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти, благаю я, не плач,
Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти не плач, не плач.

Пройдуть літа, та в сни до тебе я
Приходитиму знов з Афганської імли.
Лиш не питай, матусенько моя,
Завіщо ми тоді на тій землі лягли…

Приспів.

Я впав на тій чужій землі
Та тільки ти не плач, не плач.

Не жди мене, матусю золота,
Вже не прийду я знов на рідний наш поріг.
Між нами дим і темрява густа,
І спека злих пустель, підступних і німих…
За сум гіркий, за чорні дні
Пробач мені, навіки пробач…

Інша назва – “Афганістан”

Музика: Володимир Прокопик
Вірші: Анатолій Матвійчук