В присмерку саду двоє стоять,
Слово знайоме повторюють наче...
Може, це ти, може, це я,
Може, це юність відлунює наша?
Тиша торкає струну ручая,
Тільки і він про усе не розкаже...
Може, це ти, може, це я,
Може, це юність відлунює наша?

Приспів:
Ми тут стояли, слова в'язали,
Слова чіпляли на перелаз.
Ми тут ходили, любов водили,
Чи то кохання водило нас?

Нічка закрила крилом темноти
Щиру розмову, що зорями в'яже.
Може, це я, може, це ти,
Може, це юність відлунює наша?
Так захотілось за нею піти,
Випити з нею захоплення чашу...
Може, це я, може, це ти,
Може, це юність?..
Та жаль, що не наша.

Приспів.