Приимя мя, пустыни, яко мати чадо свое (2) (исполнитель: Альфред Шнитке)

II

Приими мя, пустыни,
Яко мати чадо свое,
Во тихое и безмлъвное
Нѣдро свое.
Не брани, пустыня,
Страшилищи своими
Отобѣгошаго от лукавныя
Блудница мира сего.
О прекрасеная пустыни,
Веселая дубравица!
Возлюбих бо тя паче
Царескых чертогъ
И позлащенных полатъ.
И поиду в лузѣх
По красному твоему винограду
Различных цвѣтець твоихъ,
Дыхающе от воздуха
Малым вѣтрецем,
Движуще у древес
Вѣтвие свое кудрявое.
И буду яко худъ звѣрь,
Единъ скытаяся
и бѣгая человѣкъ
И многомятежныя сея жизни,
И сѣдя, плача и рыдая,
Во глубоком и диком
Нѣдрѣ твоем:
О Владыко Царю!
Насладил мя еси
Земеныхо благо,
И не лиши мене
Небеснаго царествия твоего.
Послушать/Cкачать эту песню
Mp3 320kbps на стороннем сайте

Открытка с текстом :
Удобно отправить или распечатать
Создать открытку
У нас недавно искали песни:
And One Dancing In The Factory  And One Angel Eyes  And One Seven  And One The Aim Is in Your Head  And One Electrocution  And One Sex Drive  And One Playing Dead  And One No Song For You 
О чем песня
Альфред Шнитке - Приимя мя, пустыни, яко мати чадо свое (2)?
2020 © Tekstovoi.Ru Тексты песен