Багрянцем сипав землю листопад…
В душі лунала музика у такт…
Накину на лице вуаль – 
Минулого мені не жаль.
І я, в оцій вуалі таїни,
Залишу в осені сліди,
Щоб ти по них до мене йшов, 
Бо там де я – завжди любов!
                                
Я дочекаюся тебе, я дочекаюсь.
І плину часу не злякаюсь!
В чиїх обіймах засинав, 
Чиє волосся цілував –
Я не питатиму тебе – 
Я дочекаюсь!
                                
Я поведу тебе в світи,
Де будем тільки я і ти,
І стануть зайвими слова,
Бо у Любові слів нема…
А не захочеш – відпущу…
В тумані вогник засвічу,
Щоб освітив тобі сліди,
Якими (знаю!) повернешся ти.