Йшла я собі та звичаї ламала. 
Холод та скрегіт звідусіль пізнала. 
Почула стільки , що й дихати не мала. 
Прихилюсь до тебе я, може, краще стане, стане.

Прихилившись до тебе правду розказала. 
Як слухняною донькою була, але впала. 
Про зльоти та падіння, як я відчувала. 
Заманили в воду! Обманули! 

Приспiв:
Забере тебе, якщо ти не в змозі. 
Забере тебе, йди по дорозі. 
Важко стане, той не треба кричати. 
Знаєш правду, той не треба мовчати. 

[Куплет 2]:
Я тобі хтіла щастя привернути. 
Та заховаєш ти все й сам в спокусі. 
Бачу вогняні хвости на небі. 
Здавалось, казка, але ні - то люди заманили. 

Приспiв:
Забере тебе, якщо ти не в змозі. 
Забере тебе, йди по дорозі. 
Важко стане, той не треба кричати. 
Знаєш правду, той не треба мовчати. 

[Куплет 3]:
На добраніч, Галюню. Вже ми йдемо. 
Вже ми твоє дивування заберемо. 
Беріть, беріть, дружечки, не сваріться. 
Як вийдете за ворота озирніться. 

Як вийдете за ворота, в чисте поле -
Киньте моє дивування в синє море. 
Нехай моє дивування з водою пливе. 
Нехай мене молодої не найде!

Приспiв:
Забере тебе, якщо ти не в змозі. 
Забере тебе, йди по дорозі. 
Важко стане, той не треба кричати. 
Знаєш правду, той не треба мовчати. 

Заманили!