У  підземнім  переході
Вечорами  при  народі
Грає  сивий  і  самотній  музикант.
Плачуть  струни  на  гітарі,
Трохи  грошей  у  футлярі,
Ось  і  вся  подяка  за  його  талант.

Був  і  він  в  зеніті  слави,
І  йому  кричали  "Браво!"
І  на  сцену  квіти  кидали  жінки.
А  гітара  ревнувала
І  його  не  відпускала,
Притулившись  до  гарячої  щоки...

Грай    Музику  свою,
Сивий  Музикант!
Ти  в  рідному  краю,
Наче  емігрант.
Грай    Про  свою  печаль,
Про  свої  жалі,
Грай  -  людям  додавай
Щастя  на  землі!

Все  змішалось  в  ріднім  домі,
Як  у  грішному  Содомі,
І  не  знати,  це  початок,  чи  кінець?
Призабуті  давні  п'єси,
Серенади  й  полонези -
Іншу  музику  диктує  гаманець.

Вже  втомились  пальці  білі.
Де  ви,  давні  друзі  милі,
Хто  в  могилі,  а  хто  просто  за  бугром,
Та  Маестро  вірить  свято,
Якщо він  покине  грати,
То  усе  це  не  закінчиться  добром.