багато акордів на струнах моїх,
душа їм і ліку не знає,
життя повнозвучно торкається їх
життя повнозвучно торкається їх
життя повнозвучно торкається їх
і звуки пісень викликає.

ловлю невловимі хвилини життя,
лечу за святою красою,
пісні переливні – ті діти чуття –
пісні переливні – ті діти чуття –
пісні переливні – ті діти чуття –
посію до сонця росою.

пряду павутинки тонесенький льон,
я тчу і мережаю ткані.
життя повнозвучне перейде, як сон,
життя повнозвучне перейде, як сон,
життя повнозвучне перейде, як сон,
зістануться співи весняні.

гори, сподівайся і в нічку, і вдень!
будь серце сміливим і гордим!
і виспівай душу потоком пісень,
і вмри за останнім акордом!