это не любовь...тогда что...

подразобратся бы в себе,запутался где
в башке этот бордель уже неколько дней
опять зацепило, опять кляксы чернила, спасибо за эмоции, как давно это было.

ты подари улыбку мне или порцию грусти. подними меня вверх а потом отпусти.

может мы не знакомились с тобой. это не покой. это не любовь. постой. что.
не назовешь ни миражом, ни мечтой, устал искать и тут внезапно нашел
или просто так надо, то взлетал я,то падал, 
моя награда или привет за все из ада.
прошу не надо так, ведь я не виноват
не виноват,что первым после зимы идет март. прости,текст забыл,забыл о чем писал, устал. 4 утра. поплыл экран.

и снова я не я(я не я), и может все не так.
все что было мое,превратилось в прах.
і знову я не я, і може все не так, і все що було моє залишилося в снах. 2р.

і як не дивно,я далі давлюся димом у пошуках рими. поміж цих сірих будівель. на дворі злива + сирість спальних масивів й не хватить чорнила, щоб описати як все надоїло.
пробач,мила, що я не такий як усі.
пробач, мила, що характер надто важкий, в кожного свої гріхи, кожен по-свому правий. мабуть шукати винних вже немає причин. на жаль вже знову не попасти саме в цей ранок,де так багато хотів поміняти вдобавок. скажи, що з нами сталось? скажи, хто давав право ламати те, що було дароване богами. і за твоїми устами, очами, блиском, поліз так високо, та впав так низько. нас розділяла відстань у кілограмах принципів. та лиш ти моя суть,ти моя істина.

и снова я не я(я не я), и может все не так.
все что было мое,превратилось в прах.
і знову я не я, і може все не так, і все що було моє залишилося в снах. 2р.

ти уявляєш..я,ти,хвилі,море.. наше життя,ми,сни,високі гори.. і знову ти смієшся,а я стою в стороні і розумію наскільки з тобою сталі чужі. йшли роки, небеса зробили переміни, твої дієти, а я знову бухаю без зміни, і я не змінюсь,чесно, я буду таким завжди, але ховаю в голові ці рядки правди. не треба пробивати, який у мене номер, не залишай вкантакті банальний тупий комент, і не пиши вірші, я їх ти не писала. моїм каліцтвом завжди в серці була ти,кохана. цікаво скільки зараз ти будеш життів вбивати. спонтанно ще не раз у мене зможеш закохатись. і ми з тобою не знайомі були, правда,чесно, чомусь приснилася мені у ніч з зими на весну. 

и снова я не я(я не я), и может все не так.
все что было мое,превратилось в прах.
і знову я не я, і може все не так, і все що було моє залишилося в снах. 2р.