Де б я не був і що б не робив,
Знаю, поруч завжди мій
Особистий Янгол.
В небо лечу я знов не один,
Зі мною поруч завжди мій
Особистий Янгол. (х2)

Я зніму маски. Вже досить жити казкою.
На руках кайданів брязкіт, я відчуваю: час
Кидати якір на дно, щоб мовчки не чекати наслідків,
Знай, я б'юся до останнього не для поразки.
Стільки фраз сказано і знаєш, ми - як діти,
Готові з улюбленими пазлами днями сидіти,
Просто тихо слухати, як дихаєш, без слів на вітер,
Над містом, де нема метро, лише удвох летіти...
Сотні разів ті самі спогади - і знову ти!
Кілометри доріг, заметів і снігу, в павутинні
Загубив для втечі стимул, тепер легше йти.
Позаду сумніви стихли, попереду мотив - ти.
Я забуваю всі слова, що готував,
Думки зливаються, кругом голова,
Здавалось, так не буває, думав, любов - це товар,
Та все так довго триває, я знімаю всі маски, відкривай!

Де б я не був і що б не робив,
Знаю, поруч завжди мій
Особистий Янгол.
В небо лечу я знов не один,
Зі мною поруч завжди мій
Особистий Янгол. (х2)

До грудей міцно притисну, наче лист,
У цих бездонних очах, як в водоспаді, я падаю вниз.
Посеред моря тільки ми і лагідний бриз,
Вітрила повні і наша пристань майже близько...
Згадую, скільки дурниць годинами я молов
Замість того, щоб дорожити єдиним янголом,
За теплом твоїм я вулицями стрімголов
І кілометри ці для мене стануть стимулом.
Байдуже, що зовсім не простим є норов мій,
Знаю - є одна, яка все простить і зрозуміє.
І, скільки б я не намагався, все одно не зміг би
Не потонути в цьому погляді, як тону в сні...
Давай удвох ми втечемо за горизонт,
Де місядь поруч і хороводи водять зорі,
Де щоранку, посміхаючись, як ти, сходить сонце...
Давай зі мною і в життя ми перетворим сон!

Де б я не був і що б не робив,
Знаю, поруч завжди мій
Особистий Янгол.
В небо лечу я знов не один,
Зі мною поруч завжди мій
Особистий Янгол (х4)