СПОМИН
Холодом, мороком
Плоть мою сковано
Порухом скорено
В сутінки сховано

За нами тягнеться імла
За нами пустка й морок пролягають
І міріади пройдених доріг
Розруха й попіл застеляють

Мов гілля обплітає мої руки
Мов гілля торкає закутки душі
Забути хочу ті невпинні муки
Що суджено мені

Холодом, мороком,
Плоть мою сковано
Порухом скорено,
В сутінки сховано

Холодом, мороком,
Плоть мою сковано
Спогади втрачено
З пам’яті страчено.