Залишу напевно минуле без жалю, крок собі назустріч я зроблю. 
Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»  
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть. 
 
Приспів: 
Зупиню мить мінливу, 
серцю дам сліз гарячих  
і туман нам як ложе простелю. 
Без вогню ніч зігрію, 
сум як попіл розвію  
і собі я зізнаюсь, що люблю. 
 
Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу. 
Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?» 
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву. 
 
Приспів. 
________ 
 
Зупиню мить мінливу, 
серцю дам сліз гарячих  
і туман нам як ложе простелю. 
Без вогню ніч зігрію, 
сум як попіл розвію  
все зроблю щоб ти бачив, що люблю