Її кімната пуста, навколо бетоннії очі,
Вона не співає пісень, хоча пише їх щоночі,
На газонах лише роса, мріють, полум'я-зорі,
Вона марить у снах, долоні ніколи не холодні..

Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)

Вона пише мені листи, вона пише мені до моря..
Та конверти завжди порожні, листоноші немає вдома..
Я не можу їй відповисти, вона пише на невідомій мові..
Та я сердцем відчуваю, в тих словах, до болі знайоме..

Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)

Мені шкода її очей, вона пише лише на дотик..
але знає значно більше, я знаю лише одне:
її квітка -котик,
мені шкода її долонь, вона мастить їх у чорнило..
та я за неї спокійний, вона має чарівне, сонячне мило..

Боже, яка ти божевільна-вільна, вільна вона..(2)

Господи, глянь, яка вона божевільна, може тому і вільна...