Очерет мені був за колиску
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську…
Я люблю свій зажурений ліс…

А поліське похмуре болото? – 
Пів-Полісся вода залила…
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клаптик села.

Хоч у злиднях живемо, у бруді,
Та привілля яке по весні,
Коли виставиш вітрові груди
І летиш, і летиш на човні.

А вода і хлюпоче, і плаче,
Захлинається в лютій злобі…
Ну скажіть, в кого серце гаряче,
Як весну по весні не любить?

І укриють безкраї простори
Білокурі чайки і човни…
Тільки слухай, як води говорять
В буйнім засвіті свята весни.

І не дивно, що любимо змалку
Буйну воду і буйні пісні…
Наше серце – це серце рибалки,
А життя наше – книга борні…

Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс,
Я залишив цю хату поліську
І пішов до повстанців у ліс.

P.S.
Хороші слова знищеного більшовиками поета-чекіста Дмитра Фальківського , покладені народом на веселу музику [bad word] /www.folk.org.ua/audio/file.html?id=45). Пісня стала улюбленим твором засновника УПА Тараса Бульби-Боровця. Зараз пісня присутня в репертуарі Валерія Маренича, диск "Ген, на узліссі хрест мовчить".