Вночі йшов сніг, разом із ним я йшов
Все ж краще, ніж сидіти сиднем
Слова пусті знаходилися в ритмі
„Нема” - „ніде”, „ніяк” - „немов”

Сподівайся на майбутнє, минуле не суди
Щось забагато слів вигадує людина
Коли порожнеча переростає у провину
Коли за спиною лишаються сліди

Алиби:
Станут пылью на лету слова, станут слёзы леденым дождем.
Станут белым дымом все месты если мы друг друга не найдем.

II
Мені – зле. Зле, - додає зима
Де, в якім вікні ти – чиста книга?
Я напишу тобі, коли планується відлига
За тих умов, що буде ще вона

Кожного разу вона приходить, як востаннє
Всім сподіванням надаються шанси
Я вже у тебе закоханий авансом
Перед святами світ свідчиться в каханні

Станут пылью на лету слова, станут слёзы леденым дождем.
Станут белым дымом все месты если мы друг друга не найдем.

III
А сніг йшов знов, разом із ним я йшов
Трохи краще, ніж на світ дивитись злиднем
Порожнє слово міститься у ритмі
„Нема” - „ніде”, „ніяк” - „немов”

„Коли” – „тоді”, „куди” - „туди”
За такої гри перемагає пора року
Я програю, але, з іншого боку,
Я йду у тому напрямку, де маєш бути ти.