Що не так тепер, як стародавно -
Похилилося, посмутилося?..
Що Знання Пращурів загублено;
Що Братерство Кровне забулося?..

Ой, уся правда тепер пропала,
Правда пропала, Кривда постала!..
Небо Хмарами понасунулося
Над степами й лісами понахмурилося...

Діди-Прадіди з Неба Зорями
Дивляться та дивуються:
Роси сплять - непритомнії,
Сплять, не бачать лихо, що коїться!

Кургани й Кромлехи - порозорені;
Священні Гаї - вирубані;
Казки - забуті; Руни - загублені;
Сонця знаки та зброя - заборонені...

Ллються сльозами ріки мертвії
Та земля лежить, наче спалена;
Вікна й двері в хатках позачинені -
Всі замки та засови задвинуті...

Та у Кузні хтось грима Молотом
Духу - Сталь кує з Крові Єдності...
Ранок йде - Русь прокидається!
Молот Духу б’є - не спиняється...

Єдність Крові - запорукою
Нашим Воям знову станеться;
Тож не спав Коваль у ночі лихій -
Громом клявся він, що прокинуться!!!