У тому сквері, де голос твій вперше почув,
У тій кав'ярні в бездонні твої очі пірнув,
У товстих стінах, де з думкою про Тебе заснув,
В той вечір, коли вперше пригорнув
Де в серце твоє вперше зазирнув...

Старим трамваєм, стрічав що місто пробуджене
По тих провулках, до Тебе що привели мене,
Той смак повітря у світлий дивний день поверне
Знайоме місце душу сколихне
І згадка в тілі струмом промайне

А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно?
А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно...
А пам'ятаєш? Як бракувало слів?
Й мій потяг залишав твій нічний Львів.

Усе стало рідним тут.
Я змінюю свій маршрут,
Щоб ще раз на мить зупинитись, де ждуть
Ті спогади, нетлінно що цвітуть.

А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно?
А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно...
А пам'ятаєш? Як бракувало слів?
Я знову повертаюсь в нічний Львів..
Й вітає мене знов твій нічний Львів.