Брате молодший, ти пробач,
Через мене стільки бід-невдач.
Не можна вернути до життя
Того, кого взяла земля.

Той, хто заакон Буття пізнав,
Поміг би мені збагнути суть.
Як же наївно я гадав,
Що смерть можна відвернуть.

Матінко мила, ніжна,
Ми так любили тебе.
Та всі зусИлля марні,
В нікуди цей шлях веде.
Тебе спокусив я
Чудовою мрією
Вернути наш рідний дім...
Мій брате, я винен в усім.

Старший брате , ти не плач, 
Винен не один лиш ти. Побач:
Дорога у нас одна -
Провину спокУтать до дна.

Тебе не коритиму, залиш,
І я не ображений тим більш.
Маємо на двох тяжкий ми гріх -
Хочем бути сильніше за всіх.

Матінко мила, ніжна,
Ми так любили тебе.
Та всі зусилля марні,
В нікуди цей шлях веде.
Я сам спокусився
Чудовою мрією
Вернути наш рідний дім...
Я сам винуватий в усім.

Та як усе виправити,
Забути і далі йти?
Не можна вернуть до життя
Того, кого взяла земля.