Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная! 
Видно, хоч голки збирай. 
Вийди, коханая, працею зморена, 
Хоч на хвилиночку в гай. 

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною - 
I над панами я пан! 
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею 
Стелеться полем туман. 

Ти не лякайся, що босiе нiженьки
Вмочиш в холодну росу: 
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки 
Сам на руках однесу. 

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, 
Тепло - нi вiтру, нi хмар: 
Я пригорну тебе до свого серденька, 
А воно палке, як жар.