Плакала калина, з вітром говорила:
— Розпитай по світу, чия тут могила?
Молодий хлопчина, мав він очі сині.
Чи Роман зі Львова, чи Тарас з Волині?

Він упав раненько, тільки день зайнявся,
Чула, як тихенько з ненькою прощався.
Хрестик у долоні, на устах молитва,
Смерті слід на скроні залишила битва.

Я йому гілками очі закривала,
За невинну душу Господа благала:
— Отче Наш небесний, дай спасіння сину,
Що в бою загинув, та за Україну.

Пригорнися, вітре, до чиєїсь хати,
Де біля ікони на колінах мати.
Ненька, як голубка, рано посивіла,
Без хреста забута у степу могила...

Стеляться тумани, небо зажурилось,
До землі святої гіллям похилилась.
Не роса ранкова — сльози на калині:
— Чи Роман зі Львова, чи Тарас з Волині?...