Сумний Святий вечір в сорок шостім році,
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Сіли вечеряти, а діти питають:
Мамо, мамо, де наш тато? Чом не вечеряють?

Тато на чужині за синами плаче,
Мав він їх як трьох соколів, більше не побачить.

Один син у Сибіру, другий у Берліні,
Третій пішов у Бандери, щоб служити Україні!

Сумний Святий вечір в сорок шостім році,
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
------------------------------- 

Сумний святий вечір в 46-ім році.
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Посідали до вечері мати з діточками.
Замість мали вечеряти – залились сльозами.

Плаче стара мати, а діти питають:
"Мамо, де наш тато, чом не вечеряють?"

А наш тато, діти, в далекім Сибірі,
Пригадує Святий вечір в нашій Україні.

Пригадує Святий вечір, всю свою родину –
Батька, матір, жінку, діток, неньку Україну.