Прокидуюсь в чужому місті, 
і повертатися без змісту. 
Зненавиджу усіх, хто дихає, чим я, 
свої кордони видряпаю на своїх руках. 

Чужі тіла, нові закони, 
порожні очі у нових знайомих. 
Сьогодні стіни, знаєш, - то є мій папір, 
я протираю текстом сотні дир на ній. Але.. 

знаю я - реальності нема, 
а якщо є, то я її покірний і тупий-тупий слуга. 

Тебе нема! 
Мене нема! 
Тебе нема! 
Втрата 

В'яжу собі чужі причини, 
як ззовні, так і зсередини. 
І впізнаю себе лише на дотик я. 
Боги забрали із тобою мої дзеркала. 

Тобі дарована свобода, 
не варто, дякуючи, цілувати руки-ноги, 
не варто думати, що хтось руйнує твоє "Я". 
Мабуть, вже досить вірити у те, чого нема. 

знаю я - реальності нема, 
а якщо є, то я її покірний і тупий-тупий слуга. 

Тебе нема! 
Мене нема! 
Тебе нема! 
Втрата