[bad word]  [bad word] nikolasson_poetry

А лютий ніяк не вщухне. Темно, лише 
Березневе повітря нечітко просочує місяць. 
Задимлені кухні - занадто банальне кліше. 
На балконі ми куримо в вітер, притиснувшись міцно, 
І вливаємо в себе дешеве солодке вино. 
Крізь зимовий холод березень в душі пливе нам. 
Якщо Бог - жорстокий, тоді це усе було сном. 
Я в тобі, ти в мені. У руках, у легенях, у венах. 
Наші пальці на мить заплітаються теплою пряжею - 
Це так гостро, що можна порізати душу краями. 
Ти - така... Абсолютно чужа для цього пейзажу,
Ніби вставлена "пейнтом" прямо з моєї уяви. 
І коли під ногами вулиці, я заплутано 
Відчуваю всіх інших зайвими поряд із нами,
Бо єдине місце, де ти повинна бути - 
Моє ліжко, скуйовджене вічно безсонними снами. 
Бо єдиний одяг, який ти маєш носити - 
Мої руки, які твою спину вночі накриють, 
Щоб сховати тебе від вітру. Єдиний вітер, 
Що може до тебе торкатись - мій подих на шиї. 

...Ну а потім таксі обережно повзе між ямами 
І в поблажці дає нам час на останні дотики. 
Зазвичай ці вулиці схожі на вічний ярмарок, 
А сьогодні чомусь мовчать і крадуться потайки. 
А тоді я курю. Цей вокзал, як і я, - розбитий. 
Місто тхне тютюном - і від нього так само гребе. 
Я стараюсь, та точно не зможу його полюбити, 

Як і будь-яке місто, в якому немає тебе.