Коб я мог перевернути
Всейкий мир на свій манір,
Зробив би так, щоб було добре
Всім людям жити на землі.

Навперше зими скасував би,
Щоб було літо і тепло,
Де сніг лежав — там цукор став би,
А з хмари б горілкою лило.

Щоб не треба й було й одежі
І не теплих жупанів.
Ходили б, як святі по небі,
Без сорочок і без штанів.

Коб я був полтавський сотнік,
Я вам ще більше б розповів,
Їдіть додому всі здорові,
Бо я вже спати захотів.