Сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче!
Бо сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче!...

А від Різдва майже півроку прожито...
І десь за містом вже колоситься жито,
Тим житом весь простір вкрито –
Це нашеліто.
Над жовтим житом нависає блакитно
Небо прозоре – всміхається привітно.
Це небо пухнастими хмарами забито,
Бо це нашеліто.
І я раптово щось у грудях відчуваю,
Полізу вгору – на все горло заспіваю!

Сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче!
Бо сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче!...

А потім раптом дощ піде несамовито –
Рясний, немов з відра, дрібний, як через сито.
І гримне грім – потужно, лунко, сердито –
Таке вже нашеліто...
Та випадково дощ подружиться із вітром,
І підуть разом, і блукатимуть світом.
А нам залишиться гарячим привітом
Тільки нашеліто.
І знову в грудях щось приємне відчуваю,
І знову лізу вгору, знову заспіваю!

Сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче!
Бо сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче!...