Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю? Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко за хмари, подальше від світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у сонця, у зірок прохать, І в світі їх яснім себе показать.

Бо долі ще змалу здаюсь я нелюбий, — Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; Чужий я у долі, чужий у людей! Хіба ж хто кохає нерідних дітей?