Тече вода каламутна,
Чогось моя мила смутна?
– Я не смутна, лем сердита,
Бо я зночі була бита.

Била мене мамка зночі
За Йванкові карі очі,
Ще й, казала, буде бити,
Щоб Іванка не любити.

А я Іванка так любую,
Де зустріну, там цілую.
Ой, Іванку, серце моє,
Нема таких, як ми двоє.

Тече вода коло млина,
Мамко моя, я не винна,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.