І знову ти в моєму сні, твої очі неземні
Так дивляться на мене, не так, як всі.
Ти не плач і не питай чи я хочу тебе,
Лиш знай, бо я і ти – як квітів жовте поле...

І чому невідомо, лицем незнайомим сьогодні здаєшся.
І крізь стомлені очі з минулої ночі таємно мовчиш.
Я знаю, ми схожі, нам час допоможе відчути себе,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.

Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Жовте поле, жовте поле, жовте поле...

Все на світі відносно і вже не так просто змінити усіх,
Бо в думках протилежних дороги безмежні з’єднати би зміг.
Життя – не казка, всі вдягнені в маски, від них не втікти,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.

Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Жовте поле, жовте поле, жовте поле...